З-поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія. 13 грудня, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави. На зустрічах панував неповторний дух жартів та веселих пісень, лилася повноводною рікою мелодійна українська пісня, парубки силою мірялися, а дівчата, наче квіточки, мліли від задоволення приготування вареничків та вишивання.

 З метою відтворення обряду були проведені українські вечорниці у 4-В класі. Учні мали велике бажання відроджувати і оберігати народні звичаї, робити добре і мудре.

 Це було свято народної обрядовості та української народної пісні, бо які ж вечорниці без неї – милої, веселої, дорогої нам з дитинства – української народної пісні. Веселі конкурси, чарівне ворожіння, запальний танець, смачна калита – все дарувало радість. Але особливо були до смаку гарячі варенички, якими дівчата частували гостей.