Як навчити дитину чути з першого разу

В першу чергу, слід вчитися нам, дорослим, слухати і чути своїх дітей. І якщо ви хочете, щоб дитина слухалася вас, то перш за все вмійте слухати її. Нехай її проблеми і хвилювання здаються вам незначними, ви обов’язково повинні їх вислухати і дати пораду.

Власним прикладом показуйте свою турботу про своїх батьків, не лайте дитину в присутності сторонніх і ніколи не принижуйте її, так як це травмує дитячу психіку. У випадку невдач підбадьорте свою дитину. Нехай дитина завжди відчуває вашу любов, турботу та підтримку.

Повагу легко втратити, зробивши помилку, піддаючись поганому настрою або втомі. Бережіть і шануйте своїх дітей, ставтеся до них з любов’ю, і вони дадуть у відповідь вам взаємність.

Щоб навчити дитину слухати, а ще чути з першого разу - означає «зовсім не багато» – терпіння. А його, як правило, часто і не вистачає. Адже ми бачимо, що він (вона) прекрасно розуміє нас, чує наші прохання, але реакції – нуль. Починаються взаємні докори, образи, батьки на правах старших, повторюють свої прохання, але вже в наказовій формі, і отримують у відповідь або море сліз і образ, або мовчазне, але вкрай неохоче підпорядкування (невідомо, що ще гірше).

Прості рекомендації, як можна навчити дитину чути з першого разу. Ось вони:

1. Дуже важливо звертатися по імені. Або навіть просто звертатися. Сказане без звернення - це найчастіше звернення в нікуди і ефекту від цього ніякого.

2. Формулюйте своє прохання чітко і зрозуміло. Риторичні запитання типу: «Чому тут все розкидано?» краще замінити проханням «Прибери одяг в шафу», наприклад.

3. Навчіть дитину слухатися з першого разу, а не повторюючи своє прохання багаторазово. Якщо ви після чергового повтору не зробите ніяких дій, дитина не сприйме ваші слова. Якщо ж все надто складно - потрібно говорити про наслідки. ("Я не буду накривати на стіл двічі. Той, хто вчасно не прийде до столу, залишиться голодним". "Або буде сам собі розігрівати і накривати на стіл". Це вже залежить від домовленостей.)

4. Не потрібно постійно роздавати дитині команди і доручення. Діти люблять побавитися, дитинство — на те і дитинство, і без витівок не обійтися. Тому слід розмежовувати - де дитина просто загралася або відволіклася або навіть спричинена поведінка неслухняністю через хворобу і коли з іншого боку - дитина не виконує звернення,прохання через впертість, агресію, злість.

5. Ніколи не відміняйте встановлені правила без поважної причини. Дитина повинна знати, що на світі існують речі, які не підлягають обговоренню.

6. Між мамою і татом не повинно бути розбіжностей у поглядах на виховання. Виникають непорозуміння - вирішуйте удвох, а дитина повинна відчувати єдність батьків. Так само і у школі. Якщо вчитель робить зауваження щодо дитини чи звертається з проханням звернути увагу на певні труднощі у навчанні чи поведінці дитини, а батьки не реагують і навіть не намагаються прислухатися - проблемні моменти будуть лише загострюватись.

7. Не залишайте непослух безкарним, а повторні випадки караються ще суворіше. Але це не означає фізичне покарання. Це має бути обмеження в чомусь (що дитина любить) або заборона на декілька днів. І обов'язкове пояснення наших вчинків - чому ми це робимо.

8. Якщо забороняєте щось сьогодні, не варто дозволяти це назавтра.

9. Не варто підтримувати фамільярність по відношенню дитини до вас. І батьки між собою повинні спілкуватися з повагою, щоб у дитини був позитивний приклад перед очима. Також батьки повинні з повагою відноситись до авторитету вчителя. І якщо виникають суперечності - потрібно обговорювати це без присутності дитини.

10. Ніколи не робіть того, що забороняєте дітям.

11. Ставтеся з розумінням до поведінки дитини, розберіться з причинами, що спонукали її до негативного вчинку.

12. Будьте завжди послідовні, якщо ви хочете навчити дитину слухати себе. Одного разу сказавши , що прибирати свої речі– це її обов’язок, не відступати від своїх слів. Це не «дубова» принциповість, просто необхідно дати зрозуміти дитині, що існують правила, і відступати від них не можна.

13. Завжди відзначайте щось хороше в поведінці дитини і говоріть їй про це. На одному негативі повноцінну особистість не виховати. Чуючи весь час «ні», дитина може подумати, що слова «так» не існує зовсім.

І пам’ятайте, задаючи собі питання: «Так все-таки, як навчити дитину слухати себе і бути почутим?», що відповідь на нього повинні дати ви самі. Дитина в принципі не може бути свідомо неслухняною. Всі її дії – реакція на ваші слова і вчинки. Будьте послідовними і терплячими, і тоді спілкування з дитиною буде приносити як вам, так і їй, тільки позитивні емоції.

І найголовніше - вчити дітей потрібно не тільки наслідками, а й особистим прикладом. Тобто, обов'язково чути дитину з першого разу.