ІНФОРМАЦІЙНА ПАНІКА ЧЕРЕЗ КОРОНАВІРУС.

ЯК ВБЕРЕГТИ СЕБЕ ТА ОТОЧУЮЧИХ ВІД НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ЦІЄЇ ПАНІКИ.

Що впливає на наші страхи та які комунікації будуть ефективні у надзвичайних ситуаціях.

Від коронавірусу вакцини немає, але від дезінформації та паніки себе захистити можна. Адже не події формують стрес, а те, як ми обираємо на них реагувати.

Паніка призводить до помилок, люди починають діяти ще більш нераціонально — біжать до лікарень, щоб гарантовано заразитись, чи приймають непотрібні ліки. Крім того, згідно з дослідженнями, стрес негативно впливає на наше здоров’я — достатньо двох тижнів, аби послабити імунітет, що і потрібно коронавірусу. А помилки як реакція на паніку на державному рівні можуть щонайменше мати економічні наслідки (чи дійсно усі заходи з попередження коронавірусу були потрібні та ефективні, та чи не краще було зосередитись на підготовці лікарень?).

Найкращий рецепт від паніки — дати людям відчуття контролю над ситуацією.

Чому виникає паніка?

1. Люди не оцінюють ризик об'єктивно. На сприйняття ризику впливає багато чинників поза раціональним мисленням — інтуїція, попередній досвід, індивідуальні психологічні особливості та інстинкти. Щоденно ми наражаємо себе на багато ризиків (переходимо дорогу на червоне світло, не вакцинуємося), але надаємо забагато уваги менш вірогідним подіям (терористичні атаки, ядерна загроза).

2. Контроль та вибір. Нас менше хвилюють ризики, яким ми самі себе піддаємо, ніж ті, які здійснюють інші. Чим більше контролюємо ситуацію, тим менше боїмося. Ми боїмося літати, але почуваємось більш безпечно за кермом.

3. Масовість. Катаклізми, здатні вбити величезну кількість людей одночасно, страшніші за хронічні захворювання, які можуть погубити стільки ж людей, але протягом більш тривалого періоду. Ми боїмося цунамі, але не розуміємо, що діабет щоденно продовжує вбивати людей. Після терористичних атак люди масово пересідають на автомобілі, й цим збільшують кількість жертв.

4. Близькість. Медіа роблять будь-яку загрозу, навіть на інших континентах, ближчою до кожного з нас.

5. Новизна та невідомість. Коли загрози невидимі або їх важко зрозуміти, люди не розуміють характеру ризику і подія стає страшнішою. Коронавірус — набагато страшніший за старий добрий грип.

6. Діти та особисті історії. Ризики є більш значними, коли вони зачіпають дітей. Також окремі особисті історії жертв викликають більшу емоційну реакцію, ніж десятки тих, хто вилікувався.

7. Насолода. Люди вважають певну поведінку менш ризикованою, якщо вона супроводжується насолодою. Ось як небезпечний секс, алкоголь чи екстремальні види спорту.

Розуміючи цю нераціональність, ми можемо створювати більш ефективні повідомлення щодо коронавірусу:

— акцентувати на тому, що в силах кожної людини. Найкращий рецепт від паніки — дати людям відчуття контролю над ситуацією та інструкції з конкретними діями;

— посилити комунікацію від лікарів. На жаль, медичні працівники дуже мало присутні в інформаційному полі та соціальних мережах (замало ресурсу, часу, комунікаційних навичок). Але саме лікарі є найбільш впливовим посланцем з медичних питань для людей. Комунікація від лікаря викликає довіру та більш зрозуміла ніж від інституцій;

— позитивні приклади та правильні норми. Стигма, поділ людей на своїх та чужих (евакуйованих) може мати більш небезпечні та тривалі наслідки для суспільства ніж самі епідемії.

Акцент на поодиноких випадках неконтрольованого страху (чи, навпаки, гарно спланованої акції) створює прірву та насильство. Люди так само егоїстичні, як і альтруїстичні: ми здатні жертвувати собою для порятунку інших, але для власного виживання тримаємося зі своїм плем’ям. Ми не думаємо, що добре, а що погано, а слідуємо прикладу інших. І такими є усі люди, а не українці, італійці, американці тощо. Все залежить лише від того, яку рамку та норму нам дадуть. Краще робити акцент на усіх випадках взаємодопомоги, говорити, що більшість вже так робить, або все більше так робить, аніж підкреслювати негативні приклади.

Що може зробити держава.

Перш за все мати стратегічні комунікації у державних органах, які не змінюються з кожним міністром та не є частиною політичної команди. Ці люди повинні мати досвід та час робити дослідження, наводити докази замість безперервного звітування про результати (ще до початку самої роботи) та реагування (на усе). Найкращий приклад -Великобританія, де комунікації уряду дуже нейтральні, але максимально практичні та зрозумілі. Громадяни знають, що можна очікувати від держави, їх не намагаються вразити, існує безперечна довіра.

По-друге, слід використовувати прості пояснення, які швидко можуть стати звичкою (миємо руки й тричі співаємо «Happy birthday to you», як радить уряд США, «Спіймай. Викинь. Нейтралізуй», як радять користуватися серветками при чханні чи нежиті у Великобританії).

Журналісти.

Використовувати лікарів та достовірні джерела інформації, розуміти результат кожного матеріалу (щоб що?), а також силу рамок, які використовуються: одна і та ж інформація залежно від подачі може мати різні результати. Справа не в об'єктивності, а в тому, що журналісти однаково є фільтром. Так, у ситуації з надзвичайними подіями краще знизити кольори та інтенсивність фільтру (навіщо усі використовують ілюстрації щодо коронавірусу кольору крові?) та надавати практичну інформацію.

Кожен з нас.

Слідкувати за власною інформаційною гігієною так само, як і за тілом. Оберіть 5 джерел, яким довіряєте, так само як і лікаря, робіть перерви у безперервному потоці інформації, відслідковуйте власні реакції (що і навіщо розповсюджуєте у соціальних мережах?) та розробіть власний план дій. Чистота ваших рук та розуму — у ваших руках.

Стосовно даної теми наводжу статтю Оксани Мороз, авторки книги "Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців" (Yakaboo Publishing), засновниці ініціативи "Як не стати овочем", спеціально для УП.Життя:

Коли я вперше почула про короновірус, в мене була одна думка – це маркетинг чи реальна загроза?

Це типове питання-фільтр, яке задає мій мозок після 20 років роботи на стороні маніпуляторів.

Задає, тому що знає – будь-що можна перебільшити в рази та змінити істинне значення на потрібне. 

Як світ божеволіє через коронавірус: розвінчуємо чутки та міфи.

Тема "вірусів" не виключення. Ми переживали свинячий, пташиний та купу інших видів щорічних вірусів. Всі вони мали різне поширення та різну смертність. Об’єднувало їх одне – всі вони ставали головними н'юсмейкерами на певний період. 

Тривалість цього періоду напряму залежала від того, як висвітлювалась тема. Чи створювалося живильне середовище для паніки, а чи навпаки давалися раціональна інформація об яку розбивалися емоційні маніпуляції.

Для того, щоб створити паніку, потрібно небагато. Присвоїти гучне тавро для нової зарази.Щось на кшталт "смертельна чума 21 століття". Обов'язково з вказанням "немає ліків, люди мруть як мухи" і так далі. Постійно наводити статистику смертності, замовчуючи реальний її відсоток.Такі новини будуть гарантовано мати велику аудиторію. 

В цьому середовищі неминуче виникають чутки, які пояснюють все через призму конспірологічних теорій. Біологічна зброя, змова урядів для винищення людей, маркетинговий хід для збагачення фірм корпорацій тощо.

Всі ці та десятки інших квазі теорій, живуть в інформаційному просторі постійно. Їх культивують цілі ком'юніті конспірологів. Вони ж і знаходяться в постійному пошуку підтверджень своїх домислів. Як найкраще цю роль виконують нові та розкручені в медіа загрози. 

В мирний час, більшість з поблажливою усмішкою спостерігає за їхніми потугами.Ситуація змінюється кардинально, коли людям бракує пояснень та аргументів з офіційних джерел, а їхньому життю є реальна загроза, яка постійно посилюється стараннями ЗМІ.Тоді конспіролог з'являється у кожному домі.

Всю цю ситуацію могла б припинити грамотна, об'ємна та своєчасна комунікація від офіційних органів, лідерів громадської думки, моральних авторитетів тощо.Проте у випадках "нової зарази" інформації мало, вона суперечлива і всі, перестраховуюсь, займають позицію очікування. 

Саме тут наступає золотий час для диванних експертів, ловців хвилинної популярності та опонентів чинної влади. Саме вони своїми діями посилюють панічні настрої та моделюють їх.У переважній більшості випадків, саме вони є основною загрозою, а не вірус.

Друга по величині загроза – дії самої влади. Централізовано зупинити паніку важко.Потрібно контролювати висвітлення теми в ЗМІ. Нівелювати маніпулятивне та емоційне висвітлення, коректно та всебічно висвітлювати статистику (офіційні дані ВООЗ / МОЗ), симптоми захворювання, шляхи передачі вірусу, як можна захиститися тощо.Та все зі стабільно високою інтенсивністю та покриттям – всі основні джерела інформації, синхронно та в один голос. Як тільки з'являються протиріччя, інші акценти – паніка виходить на новий рівень.

Крім цього:

1. Вести масштабну та гучну роз'яснювальну компанію. На всіх рівнях – системно, постійно, говорити в унісон. Від президента до медсестри, від прессекретаря МОЗ до міського голови маленького містечка. 
2. Демонструвати готовність до будь-якого розвитку подій. Наочно та на всіх рівнях.
3. Моніторити провокації. Оперативно, рішуче та публічно їм протистояти.

І все це та ще багато іншого – раціонально та беземоційно. Тобто думати про народ та його паніку, а не про рейтинги та хвилинний піар.Це важко навіть для старих демократій, не кажучи вже про Україну.Тому основний порятунок від вірусів, паніки та її наслідків лягає на саме населення.

Це також складна задача, бо більшість не має інформаційного імунітету й не може відрізняти маніпуляцію від правди.

На ту частину суспільства, яка зберегла частину інформаційного імунітету, лежить подвійна задача – вберегти від паніки себе та своїх рідних. 

Ось основні правила інформаційної гігієни, яких варто дотримуватися самому та навчати їх своїх рідних в період наростаючої паніки:

Не підживлювати паніку. В першу чергу не дозволяти собі двозначних висловлювань.Те що видається вам влучним жартом (наприклад, "піду куплю останню маску в аптеці)))"), іншими може сприйматися з протилежним значенням і звучати, як однозначне "всі маски розкупили, що ж мені робити!!!" і це тільки підживить паніку.Це той випадок, коли особливо обережно потрібно відноситися до всього сказаного/написаного.

Не слухати порад від людей, які не мають ніякого відношення до доказової медицини. В умовах нових захворювань особливо важливо слідувати саме їй.Саме провідні лабораторії кидають всі сили на те, щоб дослідити та розробити протоколи лікування. Провідні медичні центри відразу апробовують їх на практиці та дають фідбек.Тобто буквально в польових умовах розробляються нові ліки, вакцини, протоколи. Вони ж і є найбільш релевантним способом лікування. 

В той час як різношерстні альтернативщики, знахарі, екстрасенси та інші диванні експерти не мають ні уявлення про суть вірусу, ні про те що сприяє його реальній нейтралізації.В умовах паніки, вони можуть лише задурити людям голову та реально збільшити кількість смертей через свої дії чи бездіяльність.

Не вірити сумнівним та анонімним рекомендаціям. Це правило витікає з попереднього.Проте часто інформація подається, як рекомендації "китайського лікаря", при цьому ні імені ні першоджерела немає.Так породжуються міфи про рятівну силу звичайних масок. Їх розмітають з аптек, посилюючи паніку та створюючи ілюзію простої псевдозахищеності.

Натомість куди більш важливе та складне правило "часто мити руки не менше 20 секунд" залишається поза увагою.

Володіти об'єктивною і оперативною інформацією. Тобто щоранку бачити всю картину того, що відбувається.Скільки та де захворіло/померло/вилікувалося? Як ці дані співвідносяться до чисельності населення? Який відсоток смертності? Та все це в динаміці.На даний момент всі ці дані щоранку публікують ЗМІ. 

Вибрати мінімум три ЗМІ з об'єктивною інформацією та відслідковувати в них новини.Інститут масової інформації щоквартально оновлює рейтинг медіа по дотриманню журналіських стандартів. Кожне з перелічених там ЗМІ подає інформацію в різних каналах – на сайті, в пабліку Facebook, Телеграм каналі тощо.Тобто кожен може знайти зручний спосіб отримання оперативної та достовірної інформації з різних джерел.

Слідкувати за офіційними сайтами – МОЗ та ВООЗ. На них зібрана офіційна, достовірна, повна інформація.

Всю інформацію, яка вас емоційно чіпляє, перевіряти особливо прискіпливо. В тому числі емоційне забарвлення несуть словосполучення "смертельний коронавірус".Наразі він куди менш смертельний, ніж ті ж онкозахворювання. Такі та подібні їм фрази одна з ознак наявної маніпулятивної інформації в даному матеріалі. 

Ще один маркер маніпулятивності – штучна популярність поста. Як тільки ви бачите пост на тему коронавірусу з аномальною кількістю залучень (вподобання, коментарі, поширення) – перевіряйте їх на наявність ботів.

Ось базові критерії перевірки бота:

• мінімум або відсутність власних фото;
• мінімум або відсутність власних постів;
• переважаюча кількість репостів в стрічці;
• відсутність залученості під постами;
• репости з одних і тих сторінок;
• одна і та ж лінія та тональність в постах (тільки за Зеленського/Порошенка/Тимошенко).

Наявність ботів – це червона кнопка, що інформацію потрібно перевіряти особливо прискіпливо, адже хтось дуже хоче, щоб ви повірили в те що написано/сказано. 

Не поспішайте поширювати інформацію. Спочатку її потрібно перевірити.

Пам'ятайте, що будь-яка ваша взаємодія з постом (вподобання, коментар, поширення) показують цей пост вашим друзям.Тобто, якщо ви навіть були не згодні з викладеною інформацією та поставили злий смайл чи написали гнівний коментар, цей пост відобразився в стрічці частини вашої аудиторії.Так шириться неперевірена інформація, що особливо небезпечно в умовах паніки.

Вести роз'яснювальну роботу за правилами серед своїх близьких та знайомих. Тих у кого нижчий рівень інформаційної грамотності.Особливу увагу варто приділяти рідним, що живуть у невеликих містах і селах, де маніпулятивні новини та паніка поширюються швидше за все.В цифрову еру ми буквально складаємося з інформації, яку споживаємо. Якщо це буде однобока та емоційна інформація, ми будемо в міцних руках маніпуляторів та паніки.Тобто скажуть купувати маски – купимо; скажуть палити шини та кидати каміння в автобус – будемо; скажуть їсти гриби, бо вони лікують коронавірус – будемо.Кому від цього стане краще – точно не вам.

Анна Григораш, журналіст, психолог, спеціально для УП.Життя надає поради, які допоможутьпережити паніку:

1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ.Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж."Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною.Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає "викручуватися" від необхідності постійно тримати почуття під замком.

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми.Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, просто відпочинок підійдуть.Головне – щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.

5. Сон (мій улюблений пункт :) Фізичні навантаження (так-так!). Регулярна здорова їжа. Задоволення.Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.Недостатній сон і погана його якість – один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.

Автор популярної книги "У пастці депресії" Алекс Корб пояснює, як під впливом сильного або тривалого стресу порушується робота мозку і формується "спадна спіраль" депресії."Зменшити ефект стрес-факторів можна по-різному: фізичною активністю, прийняттям рішень, поліпшенням гігієни сну, споживанням екологічно чистих продуктів, проявом почуття подяки по відношенню до оточуючих і розвитком соціальних зв'язків", – зазначає він.Рекомендую прочитати цю книгу повністю, в ній багато корисних порад про те, як впоратися з депресивними і тривожними станами.До речі, додатковий час для читання і навчання може стати непоганим бонусом під час карантину.

Статтю з використанням інтернет-ресурсу узагальнила та підготувала практичний психолог ТСШ№7 – Ігнатова Олеся Олегівна.