Як допомогти собі (і близьким) у випадку істерики, агресії, апатії, страху, тривожності чи сліз. Перша психологічна долікарська допомога: що потрібно і що не можна робити в цих випадках.

Це система прийомів, яка дозволяє людям, які не мають психологічної освіти, допомогти собі і тим, хто оточує, у випадку екстремальної ситуації впоратися з психологічними реакціями.

Коли людина опиняється в такій ситуації, вона переживає сильне емоційне потрясіння, адже її звичне «нормальне» життя в один момент змінилося. Перебуваючи в такому стані, людина не завжди самостійно може справитися з сильними емоційними реакціями, які переповнюють її в цей момент. Дуже валиво підтримати, допомогти знайти сили і мужність жити далі. 

І с т е р и к а.

Істероїдна реакція – сухими медичними словами «активна енерговитратна поведінкова реакція». Людина бурхливо «скидає» свої емоції на оточення. Вона може кричати, розмахувати руками, одночасно плакати. Істерика завжди відбувається в присутності глядачів.

Істероїдна реакція – це один із засобів, з допомогою якого наша психіка реагує на екстремальні події. Ця реакція дуже енерговитратна і володіє властивістю заражати оточення.

Як допомогти  іншому при істериці:

• Спробуйте зробити так, щоб глядачі вийшли за межі перебування людини, в якої істерика і  намагайтесь переключити увагу на себе. Чим менше глядачів, тим швидше істероїдна реакція припинеться.
• Якщо глядачі не можуть вийти, тоді намагайтесь бути найуважнішим слухачем, надайте людині підтримку, слухайте, кивайте, «піддакуйте».
• Менше говоріть самі. Якщо говорите, тоді короткими простими фразами, звертаючись до людини по імені. Якщо не «підживлювати» істерику провокаційними словами, висловлюваннями, тоді через 10-15 хвилин вона піде на спад.
• Після істерики настає знесилення, тому необхідно дати людині можливість відпочити.

Допомога  собі самому при істериці:

В такому стані дуже важко чимось допомогти самому собі, тому що у цей момент людина знаходиться в вкрайнапруженому емоційному стані і  погано розуміє, що відбувається з нею і біля неї.

Якщо в вас виникає думка про те, як припинити свою істерику, це вже перший крок на шляху її припинення. В цьому випадку потрібно прийняти наступні дії:

• Піти від «глядачів», залишитися наодинці.
• Вмитися холодною водою – це допоможе "прийти до себе".
• Зробити дихальні вправи: вдих, затримка дихання на 1-2 секунди, повільний видих через ніс, затримка дихання на 1-2 секунди, повільний видих і так далі.

Неприпустимі дії при істериці:

• Не здійснюйте неочікувані дії (такі як: дати ляпас, облити водою, потрясти людину).
• Не вступайте з людиною в активний діалог з приводу його висловлювань, не сперечайтеся до тих пір, поки ця реакція не пройде.
• Не потрібно вважати, що людина робить це  навмисно, щоб звернути на себе увагу.
• Пам’ятайте, що істероїдні прояви – це нормальна реакція на ненормальні обставини.
• Не потрібно говорити шаблоні фрази: «заспокойся», «візьми себе в руки», «так не можна», «зберись, ти що, ганчірка?».

А г р е с і я.

Агресивна реакція чи гнів, злість – бувають декількох видів: вербальна (коли людина висловлює слова погрози) і невербальна (людина здійснює агресивні дії).

В ситуації, коли несподівано і істотно порушується звичний життєвий устрій життя, будь-яка людина має право відчути злість, гнів, роздратування.

         В такій ситуацій ви зможете допомогти людині упоратися із шквалом емоцій, зі своїм гнівом і з гідністю пережити випробування, які їй випали.

Гнів – це ще більш емоційно заразлива реакція, ніж істерика. Якщо вчасно її не зупинити, тоді в якийсь момент вона може стати масовою. Багато людей, які відчували таку реакцію, потім не розуміли, як таке могло з ними трапитися.

Щоб надати людині підтримку, прийміть її право на цю реакцію і те, що вона спрямована не на вас, а на обставини.

Як допомогти  іншій людині , яка проявляє гнів:

• Розмовляйте з людиною спокійно, поступово знижуючи темп і гучність мови.
• Важливо говорити тихіше, повільніше і спокійніше, ніж людина, яка відчуває гнів.
• Звертайтеся до людини по імені, задавайте питання, які допомогли б їй сформувати і зрозуміти її вимоги до цієї ситуації: «Як ви вважаєте, що буде краще зробити: це або ось це?».

Як допомогти собі при агресії:

• Намагайтеся висловлювати свої почуття іншій людині.
• Дайте собі фізичне навантаження.

Неприпустимі дії при агресії:

• Не потрібно вважати, що людина, яка проявляє агресію, за характером зла.
• Гнів – це вираження емоційного болю на «ненормальні» обставини.
• Не намагайтеся переспорити чи переконати людину, навіть якщо вважаєте, що вона не права.
• Не погрожуйте і не залякуйте.

А п а т і я.

Апатія – зниження емоційної, поведінкової і інтелектуальної активності людини. Як правило, коли людина опиняється в екстремальній ситуації, це виявляється для неї настільки важким переживанням, що вона не в стані одразу усвідомити те, що сталося, і апатія в даному випадку виступає як психологічна анестезія.

Як допомогти  іншій людині при апатії:

• Якщо це можливо, дайте такій реакції відбутися, намагайтеся забезпечити людині комфортні умови, щоб вона могла відпочити.
• Якщо це з якоїсь причини неможливо, тоді необхідно допомогти людині м'яко вийти з цього стану. Для цього ви можете запропонувати їй самомасаж (чи допомогти їй в цьому) активних біологічних зон – мочок вух і пальців рук.
• Можна дати склянку солодкого міцного чаю, запропонувати якесь помірне фізичне навантаження (погуляти пішки, зробити прості вправи).
• Поговоріть з людиною, поставте їй декілька простих запитань, наприклад: «Як ти себе почуваєш?»
• Скажіть людині, що відчувати апатію – це нормальна реакція на обставини, що склалися.
• Коли ми даємо реакції відбутися, тоді це дозволяє людині в комфортному для неї режимі усвідомити те, що відбулося.

Як допомогти собі  при апатії:

• Якщо ви відчуваєте знесилення, вам важко зібратися і почати щось робити, і особливо якщо ви розумієте, що не здатні відчувати емоції, дайте собі можливість відпочити. Зніміть взуття, прийміть зручну позу, спробуйте розслабитися.
• Не зловживайте напоями, що містять кофеїн (кава, міцний чай), це може тільки посилити ваш стан. По можливості відпочиньте стільки, скільки знадобиться.
• Якщо ситуація вимагає від вас дій, дайте собі короткий відпочинок, розслабтеся хоч би на 15-20 хвилин.
• Помасажуйте мочки вух і пальці рук. Ця процедура допоможе вам трохи підбадьоритися.
• Випийте горнятко неміцного солодкого чаю.
• Виконайте декілька фізичних вправ, але не в швидкому темпі.
• Якщо необхідно працювати – робіть це в середньому темпі, намагайтеся зберегти сили. Наприклад, якщо вам потрібно дійти до якогось місця, не біжіть – пересувайтеся кроком.
• Не робіть декілька справ одразу. В такому стані увага розсіяна і сконцентруватися важко.
• При першій же нагоді дайте собі повноцінний відпочинок.

Чого не можна робити  при апатії:

• Не «висмикуйте» людину з цього стану і не припиняйте течію цієї реакції без крайньої на це потреби.
• Не потрібно закликати людину зібратися, «взяти себе в руки», апелюючи до моральних норм, не потрібно говорити «так не можна», «ти зараз повинен».

С т р а х.

         Страх – це емоція, яка оберігає нас від ризикованих, небезпечних вчинків, його час від часу відчуває кожна людина. Небезпечним страх стає, коли він неоправданий чи сильний настільки, що позбавляє людину здатності думати і діяти.

         Сильні прояви страху – це теж нормальна реакція на ненормальні обставини.

         Страх, виникаючи один раз, може надовго оселитися в душі. І тоді він почне заважати людині жити, змушуючи відмовитися від якихось дій, вчинків, відношень.

         Чим довше людина живе зі своїм страхом, тим складніше їй з ним боротися. Тому чим швидше людина впорається зі своїм страхом, тим менше вірогідність того, що це перетвориться в проблему, яка може турбувати людину довгі роки.

Як допомогти іншій людині, якщо вона відчуває страх:

• Не залишайте люлину саму, страх тяжко переносити наодинці.
• Якщо страх настільки сильний, що буквально паралізує людину, тоді можна запропонувати їй зробити декілька простих прийомів. Наприклад, затримати дихання, наскільки це можливо, а після зосередитися на спокійному повільному диханні.
• Інший прийом грунтований на тому, що страх — це емоція, а будь-яка емоція стає слабшою, кщо включається розумова діяльність, тому можна запропонувати людині просто інтелектуальну дію. Наприклад, віднімати від 100 по 7.
• Коли гострота страху починає спадати, поговоріть з людиною про те, чого вона боїться, але не нагнітаючи емоції, а коли дати можливість людині виговоритися. Скажіть їй, що страх в такій ситуації — це нормально. Такі розмови не можуть посилити страх, а дають можливітсь людині поділитися ним. Вчені давно довели, що коли людина промовляє свій страх, він стає не таким сильним.

Як допомогти собі боротися із страхом:

• Якщо ви знаходитеся в стані, коли страх позбавляє здатності думати і діяти, тоді можна спробувати застосувати декілька простих прийомів. Наприклад, це можуть бути дихальні чи фізичні вправи.
• Спробуйте сформувати для себе і промовити вголос, що викликає страх.
• Якщо є можливість, розділіть свої переживання з оточуючими людьми — страх стає меншим, коли про нього розповісти.
• При наближенні нападу страху можна зробити декілька дихальних вправ.

Неприпустимі дії, коли виникає страх:

         Навіть якщо ви вважаєте, що страх невиправданий або безглуздий, тоді не потрібно намагатися переконати в цьому людину фразами: «Не думай про це», «Це нісенітниця», «Це дурниці». Коли людина перебуває в такому стані, для неї страх серйозний і емоційно важкий.

Т р и в о ж н і с т ь.

         Стан тривоги відрізняється від стану страху тим, що, коли людина відчуває страх, вона боїться чогось конкретного (поїздок в метро, хвороби дитини, аварії і т.ін.), а коли людина відчуває почуття тривожності, вона не знає, чого вона боїться. Тому в якомусь сенсі стан тривожності важчий, ніж стан страху.

         Джерелом тривожності дуже часто є недолік інформації і стан невизначеності, який характерний для будь-якої надзвичайної ситуації.

         Стан тривоги може тривати довго, витягуючи з людини сили і энергію, позбавляючи її можливості відпочинку, паралізуючи здатність діяти.

Як допомогти людині (чи собі), коли є тривога:

• При тривожній реакції дуже важливо намагатися «розговорити» людину і зрозуміти, що саме викликає в неї тривогу. В цьому випадку можливо, що людина усвідомить джерело тривоги, і тоді вона трансформується в страх. А зі страхом справитися простіше, ніж з тривогою.
• Часто людина тривожиться, коли у неї не вистачає інформації про події, що відбуваються. Тоді можна проаналізувати, яка інформація необхідна, коли і де її можна отримати, скласти план дій.
• Найтяжче переживання у стані тривоги — це те, що людина не має можливості розслабитися. Напружені м'язи, в голові крутяться одні і ті ж думки, тому можна запропонувати людині зробити декілька активних дій, фізичних вправ, щоб зняти напругу, а ще краще залучити її в продуктивну діяльність, пов'язану з подіями, що відбуваються.

Неприпустимі дії, коли виникає тривожність:

• Не залишайте людину саму.
• Не переконуйте її, що тривожитися немає чого, особливо, якщо це не так.
• Не приховуйте від неї правду про ситуацію чи погані новини, навіть якщо з вашої точки зору це може її розчарувати.

С л ь о з и.

         Плач — це реакція, що дозволяє в складній кризовій ситуації виразити емоції, які переповнюють людину. Кожен хоча б один раз в житті плакав і знає, що сльози, як правило, приносять значне полегшення.

         Коли людина попадає в екстремальну ситуацію, вона не може одразу, ніби під чарами чарівної палички, повернутися в звичайне життя. Її переповнюють найсильніші емоції, і сльози в даному випадку — спосіб виплеснути свої почуття.

         Будь-яку трагедію, будь-яку втрату людина повинна ПЕРЕЖИТИ. Пережити — це означає прийняти те, що з нею сталося, збудувати нові відношення зі світом. Процес переживання не може статися відразу, він займає деякий час. Емоційно цей час дуже непростий для людини.

         Сльози, печаль, смуток, роздуми про подію свідчать про те, що процес переживання почався. Така реакція вважається самою кращою.

         Якщо людина стримує сльози, тоді не відбувається емоційної розрядки, і це може завдати шкоди психічному і фізичному здоров'ю людини.

Допомога людині, коли вона плаче:

• Потрібно дати цій реакції відбутися. Але знаходитися поряд з людиною, яка плаче і не намагатися допомогти — теж неправильно.
• Намагайтеся виразити людині свою підтримку і співчуття. Не обов'язково робити це словами, можна просто сісти поряд, дати відчути, що ви разом з ним співчуваєте і переживаєте. Можна просто тримати людину за руку, іноді протягнута рука допомоги означає значно більше, ніж сотні сказаних слів.
• Важливо дати людині можливість говорити про свої почуття.
• Якщо ви бачите, що реакція плачем затягнулася і сльози вже не приносять полегшення людині, можна запропонувати їй випити склянку води — це засіб, який відомий і широко застосовується.
• Можна запропонувати людині сконцентруватися на глубокому і рівному диханні, разом  з нею зайнятися якою-небудь справою.

Допомогти собі, коли плачеш:

• Якщо ви плачете, не потрібно одразу намагатися заспокоїтися, «взяти себе в руки». Потрібно дати собі час і можливість виплакатися.
• Проте, якщо ви відчуваєте, що сльози вже не приносять полегшення і потрібно заспокоїтися, тоді необхідно випити склянку води, після чого повільно, але неглибоко дихати, концентруючись на своєму диханні.

Неприпустимі дії:

• Не потрібно намагатися зупинити цю реакцію, заспокоїти людину і переконати її не плакати.
• Не варто вважати, що сльози є проявом слабкості.

Висновок:

         «Все, що не вбиває меня, робить меня сильніше» — цей вислів древнього філософа найбільш точно описує те, що відбувається з людиною, яка переживає психологічну травму. Кризи після трагічних подій, душевний біль, який люди відчувають при втраті близької людини, — це плата за те, щоб бути людиною. Хтось справляється з цим сам, а хтось сам справитися не може. В цьому випадку немає нічого ганебного чи незручного в тому, щоби звернутися за допомогою до фахівця: психолога, лікаря, психотерапевта.

         Статтю підготувала практичний психолог ТСШ №7 Ігнатова Олеся Олегівна.