ЗАПИТАННЯ,ВІДПОВІДІ,ПОРАДИ.

Як батькам вчасно помітити та розпізнати здібності дитини? Чи є якісь поради?

         Як виявити здібності дитини, як розвивати їх? Мабуть, всі відповідальні батьки задають собі такі питання.

Для початку необхідно розібратися в таких поняттях, як здібності, задатки, схильності. Який між ними зв'язок і чим вони відрізняються?

Здібності - індивідуально-психологічні особливості людини, які ведутьдо успішного виконання однієї чи кількох видів діяльності. Коли дитина тільки народилася, ми не можемо відразу відповісти на питання: якими здібностями вона володіє, так як дитина розвивається з самого моменту народження. Тому не можна розуміти під здібностями тільки вроджені можливості дитини.

Вродженими можуть бути лише анатомічні, психологічні або фізіологічні особливості, які називають задатками, які лежать в основі розвитку здібностей. Самі ж здібності завжди є результатом розвитку. Таким чином, задатки - деякі генетичні особливості будови мозку і нервової системи, органів почуттів і руху, які виступають як природніпередумови розвитку здібностей.Наприклад, легкий опорно-руховий апарат і пластичні м'язи служать задатками для розвитку гімнастичних і танцювальних здібностей. Задатки несуть у собі можливості для розвитку здібностей у процесі навчання, виховання, трудової діяльності. Ось чому так важливо якомога раніше виявити задатки дітей, з тим, щоб цілеспрямовано формувати їх здібності.

Задатки, перш за все, проявляються у схильності до певного виду діяльності (спеціальні здібності) або у підвищеній допитливості до всього (загальна здатність). Схильності - це перші і найбільш ранні ознаки зародження здібностей. Схильність проявляється у прагненні, тяжінні дитини до певної діяльності (малювання, заняття музикою).

Отже, здібності являють собою поєднання природного і набутого. Природні властивості, які є вродженими, переробляються і розвиваються в умовах виховання й у процесі праці.Важливо відзначити, що вродженність задатків не завжди означає їх спадковість.

Що можуть зробити батьки, аби допомогти дітям розвинути їхні здібності? В першу чергу – побачити їх. Головний помічник у цьому – метод спостереження. Спостерігаючи за дітьми у грі чи в діяльності, можна чітко виявити їхні сильні сторони.

Для того, щоб швидше побачити, або спрямувати дитину на розвиток тих чи інших здібностей, потрібно включати її в якусь діяльність. Базові вимоги до діяльності: наявність різноплановості та сприятливого середовища. Чим різноманітнішою та більшою є кількість активностей, у які батьки залучають дітей – тим більше шансів виявити їхні таланти. При цьому важливо створити такі умови, які б дозволяли дітям не боятися проявити себе. Найкраще для цього підходить середовище гри.

Складність. Оптимальний рівень складності нової діяльності – той, де дитина може досягнути поставлених цілей не одразу, а доклавши певну кількість зусиль. У свою чергу батьки мають допомогти дітям набути певних знань та навичок, які потрібні для успішного досягнення мети. Водночас вони мають дати можливість дітям взяти всю відповідальність (або більшу її частину)за виконання завдань. Що може стимулювати дитину взяти на себе таку відповідальність? Постійний розвиток працелюбності й здатності доводити справу до кінця. У процесі діяльності батьки мають показати дітям, як важливо вміти ставити перед собою цілі та досягати потрібного результату. І нехай частина проміжних завдань буде виконана далеко не ідеально, навчити дітей не боятися зробити помилку та показати їм, що будь-яку помилку можна виправити, – це ще одна важлива місія батьків.

Наявність командної роботи. Невід’ємним елементом для розвитку здібностей є командна робота. Вона допомагає дітям подолати страх нового, розкриває найцінніші якості людини – здатність будувати відносини та співпрацювати з іншими, емпатію, вміння залагоджувати конфлікти, лідерство тощо. Звісно, деякі діти ефективніше справляються з поставленим завданням наодинці (наприклад ті, що мають дослідницький хист). Але якщо це завдання дитина робить для «спільного блага» команди – це дозволяє їй відчути свою потрібність іншим людям. Злагоджена команда, де кожен учень знає та любить свою роль, сама по собі стає потужним стимулом до будь-якої нової діяльності.

Наповненість сенсом. Будь-яка діяльність не може стати успішною без наявності мотивації в її учасників. Для цього потрібно, аби вона стала наповнена сенсом. Краще, коли така глибинна основа діяльності складається не лише з «особистих вигод», а й з «вищої мети». Звісно, потрібно показати дітям, чим нова діяльність може бути корисною: що нового вони взнають, яких навичок набудуть, як це допоможе їм у теперішньому та майбутньому житті. Та не менш важливо знайти спільний для всіх вищий сенс – наприклад, чим ця діяльність може бути корисна нашій команді, нашим сім’ям, школі, країні, світу. Також, пізнаючи сильні сторони дітей, не забувайте їх хвалити (пам’ятаючи золоте правило, що критикувати потрібно наодинці, а хвалити – перед усіма). Це стане для них додатковою мотивацією та стимулом.

Як можна класифікувати здібності дитини та на яку сферу спрямувати її потенціал? Залежно від сфер діяльності, в яких вони реалізуються, здібності поділяють на:

·Інтелектуальні: коли дитина спостережлива, уважна, допитлива, має гарну пам’ять, вчиться легко та з задоволенням, знає багато різноманітної інформації, вміє гарно висловлювати свої думки.

·Академічні( в різних напрямках науки):

- читання: постійно читає та гарно декламує; має великий словниковий запас; вміє довго концентрувати увагу, слухаючи тексти; довго зберігає в пам’яті символи, букви, слова;

- математика: проявляє цікавість до рахування, вимірювання, зважування чи впорядкування предметів; цікавиться та розуміється на математичних відношеннях; демонструє легкість у сприйнятті та запам’ятовуванні математичних символів; легко виконує математичні операції; знається на вимірах часу (години, календар) та грошей;

- природознавство: уважний до предметів та явищ; цікавиться та вміє класифікувати; задає питання про походження та функцію предметів чи явищ; виявляє інтерес до природничих дослідів та експериментів.

·Творчі: дитина має допитливий розум; може бути цілковито зосереджена на улюбленому занятті чи якомусь явищі, яке цікавить; демонструє високу продуктивність та інтерес до багатьох речей; часто робить все по-своєму (незалежна); винахідлива в творчій діяльності (може творити без зразків), іграх, використанні матеріалів та ідей; продукує оригінальні ідеї та рішення.

·Спілкування та лідерства: легко пристосовується до нових ситуацій; інші діти полюбляють вибирати його в якості партнера для ігор чи виконання шкільних завдань; в оточенні незнайомих людей зберігає впевненість в собі; має схильність до керування іграми чи заняттями інших дітей; з легкістю спілкується з іншими дітьми та дорослими; інші часто звертаються до нього за порадою чи допомогою.

·Художні:

- в сфері мистецтва: дитина має великий інтерес до візуальної інформації; проводить багато часу за малюванням чи ліпленням; має «вправні руки»; свідомо вибудовує композицію картин, малюнків чи фото; всі його роботи мають гарну композицію, конструкцію, колір.

- в музиці: дитина виявляє цікавість до музичних занять; емоційно реагує на характер та настрій музики; звертає увагу на саундтреки у фільмах та відеороликах; легко повторює короткі ритмічні шматки музичних творів; взнає мелодії за першими звуками; часто підспівує виконавцям.

·Рухові: виявляє цікавість до занять, які потребують тонкої та точної моторики; любить рух (бігати, стрибати, лазити); володіє пластичністю та широким діапазоном руху (від повільного до швидкого, від плавного до різкого); гарно втримує рівновагу; має гарну фізичну силу; демонструє високий рівень розвитку навичок руху (ходьба, біг, стрибки, вміння кидати та ловити предмети тощо).

Знаючи тип здібності та сферу, де вона може найкраще проявитися, батькам легше спрямувати дитину в потрібному напрямку розвитку. Проблема виявлення здібностей і нахилів дітей складна і вимагає передусім уважного і чуйного ставлення батьків, вихователів, вчителів,залучення спеціалістів тієї сфери розвитку здібностей, до якої дитина має нахили.

2. Яких правил мають дотримуватися батьки, щоб їх дитина проявила свої здібності та нахили?

Кілька основних правил для батьків:

1. Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву)говорити дитині,що вона гірша за інших.
3.Потрібно чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.
4.Намагайтесь щодня знаходити час,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками,але й з дорослими.
6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своєю дитиною.
7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.
8.Завжди говоріть дитині правду,навіть коли вам це невигідно.
9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
10.Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини.
11.Визнайте право дитини на помилку.
12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів («щоденник вражень», «блокнот позитивних приємностей, «картинки радісних подій» – це є для дитини «валізою успіху»).
13.Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.
14.Хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини,і тоді ви краще зрозумієте,як її виховувати.
 

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей:

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої «прикута» загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, підказки.

Поради батькам, які хочуть виховати обдаровану дитину:

Найголовнішим має бути –любов до своєї дитини.Дитину насамперед потрібно приймати такою, якою вона є, що означає брати участь у її розвитку, підтримувати, а не нав'язувати свої інтереси та бажання (чи нереалізовані мрії свого дитинства), завжди давати дитині можливість вибору.

Батьки повинні бути прикладом, який дитина має наслідувати, тому що дитина свідомо переймає Вашу манеру говорити, ходити, працювати, бути відповідальною. Усі батьки повинні пам'ятати правило: «Не нашкодь!», так як обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. Було б бажаним, коли б батьки радилися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

Творчість є життєвою необхідністю для обдарованої дитини, ібатьки повинні завжди пам'ятати про це. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чутливість до аналізу моральних проблем.

Велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить вольовим рисам характеру. За наявності поставленої мети, яку дитина досягає в житті, долаючи перешкоди, вольові риси є рушійною силою розвитку її талантів.

Цілеспрямованістьтеж відіграє особливу роль:діти вчаться ставити перед собою чітку, реальну мету. А прагнення досягти своєї цілі формує рішучість та наполегливість. У вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість в поєднанні з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.

Отже, реалізаціядитиноюсвоїх здібностей лежить в основі допомоги батькамиувідкриттідитиною її покликання чи обдарування.Батьки не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною. 

3. Як варто заохочувати дитину до успіху?

Кожна дитина талановита і особлива. У кожній є дар змінити завтрашній день і її ж власну долю. Всі діти - геніальні, але їх вміння необхідно розглянути дорослим, щоб допомогти дитині розкрити її таланти, а головне направити свою дитину на досягнення успіху.Успіх не обов'язково полягає у всесвітній відомості або званні «дитина року». Успіх - це самореалізація Вашоїдитини, її вміння виживати в різних життєвих ситуаціях, здатність стати кращим в якійсь зі сфер діяльності, навчитися жити в сучасному світі.

Ось декілька порад стосовно заохочення дитинидо успішності:

Бути прикладом для своєїдитини. Слова батьків повинні бути не порожніми звуками, слова і вчинки постійно повинні бути основою впливу на майбутні рішення дитини. Якщо хочете навчити акуратності чи працелюбності – в першу чергу, потрібно самим бути акуратними (працелюбними).

Дозволяти дітям ризикувати. Наші діти повинні розуміти, що в житті немає рамок і кордонів. Є лише правила, нав'язані суспільством, але в світі немає нічого неможливого. Потрібно, щоб дитина вчилася самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність – таким чином діти зможуть відчути смак перемоги.

Не робити нічого за свою дитину, навчати її  тому, що вона САМА має робити ті чи інші справи. Ваша дитина вивчає світ способом «проб і помилок». Вона готова братися за нові справи, експерименти, що зміцнюєїї шлях до перемоги. Вона вчиться злітати і падати, починати і закінчувати, пробувати і помилятися. Ваша дитина вчиться тому, що несе відповідальність за всі свої рішення і вчинки. Надайте їй таку можливість! В жодному разі не можна робити будь-яку дію замість дитини, можна робити разом, але не замість неї!Дозвольте своїй дитині вчитися самостійно вибирати стратегії для досягнення успіху, заохочуйте самостійність.

Дозволяти дитині припускатися помилок. Дозвольте Вашій дитині зробити свої перші кроки до успіху самостійно. Станьте для неї підтримкою, опорою,тоді вона зможе звернутися по допомогу чи пораду, коли на її шляху виникне буря або ураган. Вашій дитині потрібні свої кроки, своє усвідомлення цінностей, свої перші провали для розуміння смаку перемоги. Дайте зрозуміти дитині, що бувають труднощі, перешкоди, і їх потрібно долати. Головне, щоб дитина не боялась програвати.Потрібно виховати в дитині відчуття того, що програші - це обов'язкові умови досягнення успіху.

Не потрібно перехвалювати і заохочувати малюка без зайвих на то причин. Похвала, подарунки, кубки - це призи, які потрібно заслужити, заробити, отримати. Але головне, щоб дитина не ставала зверхньою, не мала «зіркової хвороби». Головними пріоритетами для дитини мають бути наполегливість, праця і вдосконалення своїх здібностей.Сучасні психологи радять не хвалити дитину за кожну каракулю, стимулюючи її таким чином до розвитку. Однак батьки майбутніх талановитих дітей впевнені, що потрібно заохочувати будь-які звершення.

4. Як правильно хвалити дитину, щоб у неї не сформувалася завищена самооцінка?

Вважається, що слова похвали мотивують дитину і підвищують її бажання виконати справу ще краще. Втім, все не так очевидно, як здається. Користь і шкода схвальних слів сильно залежать насамперед від того, як їх висловити.Ми вважаємо, що всі люблять, щоб їх хвалили, і що це мотивує краще виконувати свою справу. Та все не так очевидно, адже багато залежить від того, яксформулювати похвалу.

Проблема не в похвалі, проблема у перебільшеній похвалі, у таких словах, як «бездоганний», «найкращий», «неймовірний», замість простого «добре». Особливо схильні перехвалювати батьки невпевнених у собі дітей, які в такий спосіб намагаються покращити самооцінку дитини.Але саме такі висловлювання можуть мати негативні наслідки. Перебільшена похвала змушує дітей уникати більш складних справ у майбутньому.

Потрібно хвалити, але потрібно не перехвалити.

Головне - які якості ви вирішите хвалити. Варто хвалити за зусилля, які дитина зробила (наприклад, «ти дуже старанно попрацював над цим»).Коли Ви хвалите дитину за її інтелект, це вчить її, що ця риса є постійною і вона нічого не може зробити, щоби її покращити. Це може змусити дитину в майбутньому уникати нового через побоювання, що вона не відповідатиме високим стандартам.Дитину варто хвалити не за її вміння, а за старанність та зусилля, яких вона докладає. Порада: акцентувати увагу дитини на процесі виконання справи. Можна сказати: «Я вражений, наскільки зосереджено ти працював над цим». Якщо щось пішло не так, критика має бути конструктивною, щоби дитина вчилася вирішувати проблему.

Багато залежить і від віку дитини. Для дошкільнят будь-яка похвала виявляється важливою, але коли вони стають старшими, великого значення набувають відтінки похвали.

Варто зазначити, що похвала, яка припускає порівняння з іншими, є найшкідливішою. Вона позбавляє дітей мотивації і змушує в майбутньому обирати нескладні завдання - очевидно, через страх втратити своєї переможної позиції.

Найголовніше в питанні похвали:найбільш корисною для дітей є похвала за старанність та зусилля, а також за підхід до розв'язання задачі. Така похвала підвищує мотивацію дитини.Думка, що «надто багато похвали не існує», як виглядає, хибна, бо завищена оцінка може мати не дуже хороші наслідки, як в соціальному відношенні, так і в особистісному.

5. Що робити, якщо дитині перестала подобатися улюблена справа (наприклад, спорт або танці) і вона хоче покинути секцію,

незважаючи на досягнення?

Варто сказати,що шлях до визначення улюбленої справи, хобі чи заняття пролягає через визначення бажань - не тих, які нав`язані дитині суспільством, батьками, школою, тощо, а лише щирі бажання дитини.Дитиначітко знає чого хоче, в неї трансформовані бажання в дії і перетворені на варіанти улюблених справ. Дитина визначає, як можна досягти успіху на цих справах.

         Буває, дитина тривалий час займалася улюбленою справою, але в один момент каже Вам, що не хоче більше займатися нею. Як бути в такій ситуації? В першу чергу важливим є емоційна підтримка дитини, а не осуд чи погрози. Коли дитина буде Вам довіряти, Ви зможете з’ясувати причинутакого рішення. Можливо, щось трапилось саме в тому колективі чи середовищі, де дитина відвідувала гурток (секцію). Можливо, дитину образили або ж дитина сама образила когось. Як варіант може бути те, що дитина виснажена чи емоційно «вигоріла» і не має внутрішніх зусиль займатись далі справою, яку багато часу вважала улюбленою. Можливо, це лише тимчасовий спалах впертості, поганого настрою, незадоволення чи будь-якої іншої причини. Що саме з вищенаведених причин – потрібно Вам це визначити. Якщо надзвичайно важко визначити причину такого рішення дитини – зверніться за порадою до батьків дітей, в яких діти займаються в одній секції (гуртковій роботі), зверніться до керівників, які навчають Вашу дитину там або ж до психолога. Коли з’ясована причина – легше зрозуміти дитину і підтримати, тим самим не нашкодити їй.

Не має чіткої поради, адже в кожному випадку – свій підхід до ситуації, залежно від обставин, віку дитини, її емоційного стану. Буває, дитина просто перетомилась або виснажена, і коли відпочине – вже не хоче полишати улюблене заняття. Буває, щось трапляється в колективі, і коли з’ясовано, що саме трапилось – можна допомогти вирішити проблемну ситуацію або підказати дитині, як її вирішити. Але може бути і така ситуація, коли варто залишити улюблене заняття – тоді, коли є загроза емоційному стану дитини, її здоров’ю.

Наскільки б не була талановитою дитина, вона дитина, про що батьки частенько забувають. Вони будують на неї нескінченні плани, вкладаються (морально і матеріально) і, відповідно, виставляють певну планку очікувань. А якщо щось піде не так? Якщо щось не вийде, причому навіть не з вини самої дитини? Розчарування, невдоволення, докори. А іноді діти самі починають щось очікувати від себе, а потім розчаровуються. Такі перепади вкрай негативно позначаються на психіці, і тут вже завдання батьків пояснити, що у цьому житті, на жаль, не завжди все вдається.

Якщо постає проблема «емоційного вигоряння», втрати внутрішніх сил, як допомогти дитині?Допомогти залишитися вірним своєму таланту, не вбити її бажання розвиватися в обраному напрямку? Ось декілька порад:

1. Не перетворюйте талант в тягар і обов'язок, не обтяжуйте ним дитину.

2. Обов'язково відділяйте свої захоплення та інтереси від вподобань дитини. Дуже часто стається так, що батьки в чомусь не реалізувалися і намагаються нав’язати любов до цього «чогось» своїм дітям. Навіщо? Незрозуміло. Неулюблена справа не зможе принести дитині щастя.

3. Якщо дитина захопилася якоюсь спавою – це чудово! Підтримайте її, спробуйте зрозуміти, підтримати.

4. Слухайте дитину. Не відкидайте її слова, тому що «вона маленька». Ми ж на те й дорослі, щоб реагувати відповідно.

5. Щастя і радість у пріоритеті. Розвиток таланту – це праця, але праця така повинна бути в насолоду, адже займаючись неулюбленою справою неможливо отримати бажаної віддачі і досягти якого-небуть результату.

Таким чином, розвиток таланту і його «утримання» – спільна робота дитини і батьків. Помітили талант, помітили пристрасть дитини? Включайтеся, допомагайте розвивати.

​         Головне, що слід зауважити: коли улюблене заняття дитини було реалізацією Ваших мрій, бажань чи планів (як трансформація «моє внутрішнє» через «дитину») – Ви маєте усвідомити, що рано чи пізно дитина залише цю справу. Або через декілька років, або навіть через десяток років і при досягненні високих результатів – зможе сказати Вам: «досить, я хочу займатися тим, що подобається мені, а не тобі». Але якщо дитина цього не зробить (боїться Вас засмутити, завдати болю) – Ваша дитина буде страждати!!! Адже це не вона, а Ви обрали їй шлях до творчості, спорту чи іншого виду обдарування.

6. Чи варто шукати таланти у дитини, яка не має особливих захоплень? Якщо так, то у який спосіб?

«У кожній людині – сонце, тільки дайте йому світити» – вислів Сократа. Кожна дитина має обдарування, нахили та інтереси. Від батьків залежить, чи зможе дитина реалізувати їх, адже талант – це лише краплі здібностей, але море праці і вкладання зусиль. А ще кажуть, що талант завжди родом із дитинства. І що кожна людина народжується із зернятком у руці. Тільки треба знайти поле, де це зерно найкраще проросте. Талант може проявитися в різних сферах людської діяльності - в галузях музики, літератури, природничих наук, техніки, спорту, в організаторській і педагогічній діяльності, в різноманітних видах виробництва. До когось це приходить вже в дитячому віці, отже, завдання батьків, вихователів, вчителів – допомогти дитині розвинути свій дар, скористатися своєю унікальністю з користю для себе та оточуючих.

Якщо ж батьки вважають, що їх дитина не має особливих захоплень, вони повинні зрозуміти просту істину –батьки мають викликати інтерес в дитини, адже він у свою чергу - це найкраще спонукання. Примус - найгірший спосіб навчання. Викликати інтерес дитини - це і є найкращий метод.

Як шукати таланти, розвивати здібності?

Іноді, у прагненні дати своїй дитині більше можливостей, батьки не знають міри та записують її в п'ять різних секцій або випробовують на дитині всі можливі методики раннього розвитку. Важливо розуміти, що обов'язок батьків - направляти, створюючи всі умови для розвитку здібностей відповідно до віку дитини і її вподобань. І, безсумнівно, залишати право вибору за дитиною, щоби вона сама вирішувала, ким хоче стати.Не достатньо виявити, до чого в дитини є здібності, набагато важливіше їх розвивати, і робити це так, щоби дитина не втратила інтерес.

Можна підштовхнути дитину визначити свій вибір у плані захоплень.Даруйте речі, які допоможуть розкрити схильності: музичні інструменти, футбольний м'яч або конструктор. Спостерігайте та аналізуйте. З яким захопленням дитина грає в ту чи іншу гру? Як багато часу вона проводить за цим заняттям і наскільки добре це в неї виходить? Відповіді на ці запитання допоможуть вам краще зрозуміти свою дитину, виявити в неї здібності й розвивати їх надалі.

Відсоток таланту у формулі загального успіху в основному визначають на рівні 5%. Решта 95% – це старання та постійна робота. А далеко не всі готові працювати. Більше того, існують й інші фактори. У звичайному житті якщо на життєвому шляху дитини не зустрінеться людина, яка допоможе подолати невпевненість чи скромність (чи інші фактори), дитина може втратити талант.

         Існує хибна думка, що обдарованість і необдарованість –довічна карма. Зовсім ні. Талант може як згаснути з часом, так і проявитися пізніше. Тобто, якщо у 6-7 років дитина «не дружить» з математикою, це зовсім не означає, що у 10 вона не буде отримувати високі оцінки з математики.

І наостанок. У відповідях до запитань торкаємось лише загальних порад, які не будуть дієвими відносно всіх  дітей, тому що в кожній родині і сім’ї – різний зв'язок між батьками й дітьми. Крім того, мають значення вік дитини й конкретні обставини. Використовуйте ті поради, які підходять саме у Вашій ситуації і саме з Вашою дитиною.

Розвиток здібностей і талантів – це творчий та довготривалий процес. Прагніть послаблювати напругу коли це необхідно  і встановити вдома доброзичливу атмосферу. Пам'ятайте, що діти потребують дисципліни, старанності, але в першу чергу вони потребують сімейного затишку і любові. Це допомагає їм рости й розвиватися.

Практичний психолог ТСШ №7 – Ігнатова Олеся Олегівна.